18 червня 2009 року депутати Голосіївської районної в м. Києві ради від фракції Блоку Юлії Тимошенко привітали з Днем медичного працівника лікарів та медичний персонал клінічних лікарень Голосіївського району подяками від Голови Ради Блоку Юлії Тимошенко в м. Києві А.Семиноги  «За самовіддану працю та високий професіоналізм на захисті здоров’я та життя киян» квітами та подарунками.

   Бабич Віктор Миколайович та Леонтьєв Іван Валентинович зустрілись з медичним персоналом Голосіївської районної клінічної лікарні № 2 ж/м «Теремки-2» привітали їх з професійним святом та провели конференцію на тему – «Велика коаліція «чотирьох» - правда та вимисли.

Віктор Миколайович зазначив, що для ефективного і якнайшвидшого подолання наслідків жорсткої світової фінансово-економічної кризи в Україні треба, насамперед, припинити внутрішньополітичне протистояння, яке вже тривалий час роздирає нашу державу. В основі нинішньої політичної кризи лежать зміни до Конституції 2004 року, які приймалися протягом однієї ночі, знищили інститут сильного президентства, фактично зруйнували всю систему державного управління, призвели до двовладдя в системі виконавчої влади, зробили її некерованою, кинувши тим самим Україну в політичний хаос та створивши ситуацію повної безвідповідальності. Політичний хаос став чинником поглиблення економічної кризи.

Юлія Тимошенко особисто та її політична сила від самого початку виступали радикально проти тих конституційних нововведень зразка 2004 року, а фракція БЮТ була єдиною фракцією, яка під час їх ухвалення у парламенті одноголосно проголосувала проти.

В світі є країни з президентською формою правління, як-то США чи Росія, де виконавчою владою керує Президент. Більшість європейських країн мають парламентські форми правління, де парламент формує Уряд, якому належить виконавча влада. І така, й така система може бути ефективною.

В Україні склався потворний недієздатний гібрид з елементів обох систем, у нас нема чіткого розмежування повноважень. Президент до того ж втручається в повноваження Уряду. Ющенко не зміг працювати ні з Януковичем, ні з Тимошенко. Політичний хаос став чинником поглиблення економічної кризи. В Україні, як у будь-якій цивілізованій країні, керівник виконавчої гілки влади має бути лише один.

Ось чому Блок Юлії Тимошенко останнім часом активно намагався знайти спільну мову з Блоком Литвина, Партією регіонів, більшою частиною НУНС, аби разом працювати над розробкою та затвердженням у парламенті нового, більш досконалого Основного Закону країни.

«...Навколо чого потрібно було єднатися, це те, що Конституція, яка є в країні і яку відредагували під час політичних протистоянь в 2004 р., в принципі не здатна забезпечити нормальне функціонування держави... Прийняти конституційні зміни можливо тільки 300 голосами. Жодна фракція і навіть існуюча сьогодні коаліція не здатні самостійно провести конституційну реформу, для цього потрібне масштабне єднання у Верховній Раді навколо головних тез Конституції, навколо логістики, розуміння, як мусить бути облаштована влада. Поки ми цього не зробимо, Україна з кожним роком буде все слабше і слабше. І ніякі президентські вибори не зможуть навести лад без зміни до Конституції...» (Ю.Тимошенко, на брифінгу, 9 червня).

Серед основних положень нової Конституції в редакції БЮТ можна назвати наступні:

- Повернення народу права на справедливий, непродажний суд. Реформа правосуддя, що передбачає запровадження виборності суддів, а відтак – створення у країні справді незалежної судової гілки влади. Реформа також включає створення унікальної системи дисциплінарних комісій, до яких може звернутись кожний громадянин, який відчує несправедливе ставлення судді, і оскаржити порушення процедури або відверте прийняття неправосудного, корупційного рішення.

Надання права кожному громадянину, у випадку наявності ґрунтовної доказової бази,  напряму звертатися до суду з вимогою порушити кримінальну справу проти чиновника і високопосадовця. На відміну від більшості країн, в Україні люди такого права поки що не мають: це можна зробити лише через прокуратуру, яка в більшості випадків покриває корупціонерів.

Пропонується також формувати Конституційний Суд із фахівців-юристів, а не на політичній основі, як зараз, коли «частина цього суду призначається парламентом, частина – Президентом, частина – радою суддів. Але в підсумку конституційні судді, навіть професійні, які туди потрапляють, так чи інакше мають залежність від політиків і гілок влади».

- Наближення влади до людей. Масштабна реформа місцевих органів самоврядування, яким надається великий обсяг прав, зокрема, право формування виконавчих структур, право отримувати кошти з бюджету напряму без посередників, право залишати у себе податки, які зараз йдуть в центр тощо. Областями та районами керуватимуть не призначені з Києва чиновники, а виконкоми, сформовані місцевими Радами.

- Посилення контролю за владою.  Надання опозиції надзвичайно широких прав та ефективних інструментів контролю за чинною владою. Головне - це те, що опозиція зможе самостійно призначати керівництво і членів Рахункової палати, яка, у свою чергу, наділяється правом не тільки фіксувати порушення, але й порушувати кримінальні справи проти корумпованих чиновників, а також напряму звертатися з позовами проти них до суду.

- Скасування недоторканності для Президента, суддів, депутатів всіх рівнів, а також  надання права слідчим органам порушувати проти них кримінальні справи. Якщо суд доводить скоєння злочину, то немає значення, Президент ти чи народний депутат – доведеться відповідати за Законом.

- Закріплення депутатів із партійних списків за конкретними округами.

- Захист прав міноритарних акціонерів.

У нас більше 12 млн. людей отримали такі міноритарні акції, маленькі акції приватизованих підприємств. Вони їм нічого не дають, їх права ніяк не захищені, і саме тому в цій Конституції було прописано імперативне право людей, які мають такі маленькі міноритарні акції, щорічно отримувати долю прибутку того підприємства, яка дорівнює розміру їх акцій. Це був фундаментальний прямий захист прав 12 млн. людей, які мусили отримувати дивіденди останні 10 років від своїх акцій, а отримували пустоту і несправедливість. І це в цій Конституції було і залишилось в проекті». (Ю.Тимошенко, на брифінгу, 9 червня)

Спільна робота над затвердженням нового проекту Конституції, окрім іншого, сприяла б об’єднанню провідних політичних сил, чого Юлія Тимошенко добивається від самого початку кризи, та, як наслідок, утворенню у парламенті великої та потужної коаліції. Такий компроміс дав би Україні передишку від «політичної війни», а уряду – можливість повністю зосередитись на боротьбі з кризою. Цілком очевидно, що при підтримці парламентської більшості у понад 350 голосів (БЮТ+ПР+Блок Литвина+більша частина НУНС) необхідні країні антикризові закони приймались би швидко і без проблем.

«...Тільки єднання давало нам надію і всі підстави розраховувати, що Україна буде на порядок сильнішою під час цієї важкої світової кризи. Це значить одностайне голосування за закони, це значить одностайне голосування попередньо узгодженого в усіх комітетах і фракціях проекту Закону «Про бюджет»...» (Ю.Тимошенко, на брифінгу, 9 червня)

На превеликий жаль, противники політичної консолідації та повернення стабільності у суспільство зробили все, щоб дискредитувати цей процес. Саме вони почали поширювати неправдиві чутки про те, ніби БЮТ пропонує продовжити строк повноважень Верховної Ради шостого скликання чи обирати Президента у парламенті. Те, що було розповсюджено у ЗМІ, дійсно відображує певну частину конституційних змін, підготовлених БЮТ, але подібних одіозних пропозицій там, насправді, нема. Як і всі попередні закиди на адресу Тимошенко та її політичної сили (ті ж звинувачення у державній зраді) є повною брехнею – нічого подібного БЮТ не ініціював.

«...Дуже шкода, що до того, як проект змін до Конституції за всіма необхідними підписами по регламенту був офіційно внесений до ВР, почалася така масова істерія, яка знищила всю роботу, що б могла принести Україні перед президентськими виборами нормальну Конституцію...»«... Наша політична сила не стояла на позиціях пролонгування повноважень Верховної  Ради. Задовго до того, як почали говорити про прийняття будь-якої Конституції, фракція БЮТ прийняла рішення, що ніякої пролонгації повноважень парламенту бути не може...»

«... При чіткому розподілі повноважень між урядом, Президентом і парламентом наша команда взяла зобов’язання, уступити дорогу тим, хто йде на президентські вибори, а самим наводити лад у виконавчій гілці влади. І тому наша команда ніколи не могла торгуватися і обговорювати будь-які преференції щодо президентської компанії. Це не було в системі наших переговорів. Всі пропозиції, що лунали, там, про вибори Президента в парламенті, про обмеження віку Президента 50 роками і так далі, ми не поділяємо і поділяти не будемо. І те, що почали навколо цієї інформації робити інтриги, було передчасним і абсолютно не обґрунтованим. Жодної моєї заяви, жодного підписаного документу, жодного проекту, який би вносився на цю тему, з мого боку як лідера блоку, як прем’єр-міністра не було. (Ю.Тимошенко, на брифінгу, 9 червня)

Леонтьєв Іван Валентинович, додав, що Януковича під час перегорів з Тимошенко цікавило виключно його президентство, то він твердо наполягав на включення до оновленого варіанту Конституції норми про обрання глави держави у ВР. Це була головна умова, при якій Партія регіонів увійде до коаліції та проголосує за конституційні зміни. Не дарма ж вони на початку червня так активно за неї агітували у ЗМІ.

Ганна Герман: «Україні потрібен не популізм, а конкретні справи. Це є аргумент на користь того, щоб обирати Президента в парламенті, бо неважливо, де він обраний... Ми мали трьох всенародно обраних Президентів і з року в рік країна жила все гірше. Вибори Президента в парламенті потребують 70% голосів, а це значить, що має відбутися об'єднання політикуму, політиків»(3 червня, стенограма засідання ВР та брифінг у кулуарах)

Олександр Стоян: «Три президенти обиралися всенародно, і що потім? Один президент не впорався, але він сам пішов у відставку. Другий президент добув свої два терміни. Третій Президент, який начебто був обраний всенародно (я маю на увазі Ющенка) зараз має рейтинг "аж" 1-2%, і народ, який незадоволений нинішнім президентом, не має конституційного права його відкликати. То навіщо обирати всенародно, потім прикриватися народом, говорити від імені народу? Треба робити так, як у багатьох цивілізованих європейських країнах, – президент обирається у парламенті, президент несе відповідальність перед парламентом, а парламент – представники народу»

(3 червня, на брифінгу).

Сергій Ківалов: «...Якщо порушиться питання про обрання президента в парламенті, то ми будемо настійно рекомендувати лідерові нашої фракції, щоб він погодився з цією позицією» (2 червня, 5 канал).

Дмитро Табачник: «Я вже неодноразово говорив, що бельгійці президента не обирають... І англійці теж не обирають, і норвеги, і шведи. Покажіть мені, хто б з громадян України не хотів би мати рівень зарплати як в Бельгії, розмір пенсії, як в Швеції, і не хотів би, щоб в нас так функціонувала судова система як в Британії і в Англії...» (15 травня, радіо ЕРА FM)

Але коли Юлія Тимошенко відмовила Януковичу у підтримці його ідеї скасувати всенародні вибори Президента, що на практиці означало його автоматичне призначення на цю посаду депутатами, він відразу втратив інтерес до нової Конституції та й самих переговорів з консолідації зусиль заради подолання наслідків світової кризи. Він заявив при цьому, що боротьба з кризою може ще 8 місяців почекати, а зараз головне – провести президентські вибори. Тим само лідер регіоналів визнав, що для нього ключовим пріоритетом є політична боротьба, а не боротьба за оздоровлення вітчизняної економіки, а відтак – за покращення добробуту людей.

Безвідповідальний Янукович вважає, що боротьба з кризою може… почекати вісім місяців, а важливішим за подолання кризи є президентські вибори.

З іншого боку, вийшовши із переговорного процесу в одноосібному порядку, Янукович продемонстрував своє справжнє обличчя — слабкого політика, який вагається до останнього, перебуває під впливом своїх консультантів, не здатний мислити глобально, є меркантильним, ображеним, прагнучим реваншу. Крім того, лідер регіоналів вчергове публічно продемонстрував свою боязнь, навіть дикий жах, який в нього виникає лише від однієї думки про те, що доведеться брати на себе частину відповідальності за ситуацію в країні у такий складний для неї внаслідок світової кризи момент.

«Чому (регіонали – авт.) не захотіли до кінця об’єднатися в єдину потужну національну команду і захистити кожну людину в країні? Причина одна – це страх деяких великих політиків брати на себе відповідальність за кризу, за її подолання, за прийняття непопулярних рішень. Вони для себе прийняли дуже просте рішення – неважливо, що буде з країною, неважливо, що треба сьогодні єднання і захист країни, а важливо боротися за свої рейтинги. І скинули по суті справи все на мої плечі...» (Ю.Тимошенко, на брифінгу, 9 червня).

Це означає, що найближчим часом в Україні ні економічної, ні політичної стабільності, на превеликий жаль, не буде. На фоні жорсткої безкомпромісної боротьби за президентське крісло, Верховній Раді буде явно не до підготовлених Кабміном антикризових законопроектів – депутатам, більша частина з яких належить до конкуруючих кандидатських таборів, просто не вигідно за них голосувати, адже реальне покращення ситуації заважатиме їм змагатися з прем’єром.

 «Те, що не сталося об’єднання всіх політичних сил в одну команду – це погано, але я не припиню роботи для того, щоб це рано чи пізно, але обов’язково відбулося, і щоб ми мали можливість демонструвати спокій в країні, стабільність, прогнозованість і, безумовно, єдність» (Ю.Тимошенко, на брифінгу, 9 червня).

Відсутність сьогодні, в умовах світової фінансової кризи, у політиків волі до об’єднання як ніколи послабить нашу державу – і політично, і економічно. Вибори Президента, що наближаються, ситуацію не тільки не покращать, а ще більше ускладнять. При діючій системі розподілу повноважень черговий похід людей до виборчих скриньок конфлікт між представниками політичної еліти жодним чином не владнає, а лише ознаменує початок його нового етапу.

«Хто б не прийшов на президентську посаду, він не буде мати більшості в парламенті. Обов’язково повстане питання створення коаліції, внесення прем’єр-міністра, внесення членів уряду, і далі продовжиться той самий хаос, розбрат, незбалансованість, можливо тільки прізвища будуть різні по відношенню до головних діючих осіб. Але це буде стосуватися всіх, хто б не переміг в президентській кампанії...» (Ю.Тимошенко, на брифінгу, 9 червня)

В об’єднанні зусиль політиків та створенні в українському парламенті потужної коаліції не зацікавлена також Росія. Саме після візиту в Москву, який він здійснив напередодні офіційного підписання коаліційної угоди, Віктор Янукович несподівано заявив, що передумав це робити. Кремлю не потрібна сильна українська влада, здатна протистояти внутрішнім і зовнішнім викликам. Росії дуже вигідно, щоб в Україні панував хаос, а політикум роздирали конфлікти, адже тоді їй значно легше реалізовувати свої інтереси на нашій території.